Кінець епохи Майданів?
Британське видання «Гардіан» опублікувало статтю, в якій проаналізовано, зокрема, чому не спрацювали масові протести в Білорусі й чому вони стали неможливими в Росії. На думку авторів публікації – і Лукашенко, й Путін використовують китайський досвід, випробуваний у Гонконгу.
Чим сильні "майдани"? Тим, що конкретна людина в них розчиняється, стає часткою монолітного цілого. Майдан заряджає, притупляє відчуття небезпеки, масовість додає мужності. На Майдані, коли він стотисячний, ти непомітний як індивідуальність, і після протесту можеш спокійно піти десь у кафе випити горнятко кави, чи піти на роботу, як звичайний благонадійний підданий.
title=»» width=»630″>Китайці у боротьбі з масовими виступами населення почали застосовувати інструменти цифрової ідентифікації, які дозволяють швидко, за допомогою певних програм, ідентифікувати ледь не кожного учасника багатотисячного мітингу – за локацією мобільника, маршрутом пересування, обличчям, навіть поставою і ходою (згадайте Дугарь).
Ніхто не буде розганяти натовп водометами чи армією – затратний метод, який дає погану картинку для світу.
Ідентифікувавши особу, влада може брати кожного поодинці. Через тиждень чи через місяць після протесту. Коли ти вже й забув, що ходив в якомусь натовпі й щось скандував.
І в суді буде фігурувати твоє фото з небажаною символікою і записані твої вигуки з несанкціонованою лексикою. І наодинці з загоном спецназу, який прийде тебе брати вночі в квартиру, ти вже не такий сміливий. І немає за спиною захисту Майдану…
І за незначний, як на твою думку, прояв непокори ти отримаєш по максимуму. І мало кого зацікавить твоя окрема доля, бо кожен буде дбати про свою.
І чим довшою буде відстань у часі між тим протестом і помстою влади тобі конкретно, тим страшніше буде жити. Може, за тобою ніколи й не прийдуть, але ти будеш прокидатися вночі від звуків автомобільних гальм усе життя.
І втекти з країни не вдасться, бо програма сама зніме тебе з авіарейсу. І відстежуватиме твої пересування за кордоном, щоб одного дня посадити літак з тобою десь у Мінську.
Режим воює не з народом у цілому, а з кожним поодинці. І байдуже, чи збереться на площі мільйон, якщо потім за кожним прийдуть окремо.
Китаю у Гонконгу це вдалося – і ніхто в світі не зрозумів, що сталося.
Масові народні виступи як форма боротьби з авторитарними режимами себе вичерпали, вважає Гардіан.
Треба шукати щось нове. Що? Врешті-решт народна кмітливість щось вигадає… Але це вже буде не з нами…
Добре, що ми, з нашим Майданом, свого часу встигли проскочити.